Луї де Фюнес народився у сім'ї андалузького адвоката та доволі заможної спадкоємиці родового замку Клермон-сюр-Луар. Реакція її батьків на намір заміжжя була однозначно негативною. Молодятам довелось вчинити романтично і вони просто-напросто втекли від черствих родичів. В цій сімейній ідилії і народився майбутній актор, який став третьою дитиною у сім'ї.
Першими його кар'єрними кроками стали не акторські, а кроки на стезі музики. Не знаючи нотної грамоти, наш герой умудрився заробляти на життя, працюючи тапером. І ця авантюрність в нього спадкова, адже його батько в свій час займався підробкою дорогоцінного каміння, будучи при цьому дальтоніком. Малий Луї навіть якийсь час був консультантом для свого батька, підказуючи колір камінця. Коли з вуст тата лунало: "Якого кольору цей камінець? Синій чи зелений?", малюк відповідав чесно: "Камінець жовтий".
Підкінець кожного зі спектаклів сорочку, в якій виступав, можна було викручувати - вона була вся мокра. Інколи за кулісами, аби запобігти цілковитому виснаженню, асистенти давали де Фюнесу декілька шматочків цукру. Так вдавалось підтримувати організм.
Будучи ще не надто затребуваним, де Фюнес спеціально вибирався з дружиною Жанною на прогулянку Єлисейськими полями. Насамперед перед рестораном "Фуке", де була найбільша ймовірність зустріти когось із режисерів з їхнім: "Загляни-но завтра на студію, є робота".
У своїх перших кінороботах йому вдавалось у другорядних ролях затримуватись на екрані на якихось декілька хвилин. Успіх і визнання прийшли після "Фантомаса" та "Жандарма із Сен-Тропе". Відтоді актор вже міг дозволяти собі свої вибрики і, подейкують, для деяких із режисерів перетворився на ходячу проблему. На знімальному майданчику, коли відчував, що черговий дубль ніяк не виходить успішно, переривав зйомку і йшов за куліси відпрацьовувати елементи успішного кадру: міміку, жести, влучність слів. До слова, його можна віднести до тих із акторів, які експромт під час зйомок сприймали як цілком достойний спосіб внесення креативу в кіно.
Та амплуа вічного клоуна насправді інколи гнітило його. Якось, потрапивши до одного з готелів у новорічну ніч, він вирішив відсвяткувати в номері, не показуючись на публіку. Він не був готовий стати одним з елементів святкової програми, цирковим слоном, присутністю якого намагаються залагодити пробіли новорічних заходів.
В житті Луї у спробах ізолюватись від подекуди гнітючої слави, яка звалилась на нього дещо із запізненням, поринав у самотність та займався садівництвом. Згодом минули часи, коли він виконував непрості танцювальні номери, вік давався в знаки. Під час зйомок фільму "Жандарми у спідницях", помер його режисер Жан Жиро. Він був другом де Фюнеса, тож останній сприйняв його смерть водночас болісно і як знамення згори. Сказав тоді пророчі слова: "Наступним буду я". Так і сталось. Через декілька місяців після прем'єри цього фільму його скосив вже не перший серцевий напад, який став для нього останнім. 27 січня 1983 року великого актора і коміка не стало. Він залишив по собі низку кінокартин, де, вирісши до статусу головного героя, він чарував усіх своїм амплуа нестерпного підстаркуватого, але сповненого енергії веселуна, який невтомно ділиться своїм шармом та філософією ролі.
За матеріалами книг "Особистості театру та кіно" під редакцією Ю. Белецького, "Енциклопедичного словника юного глядача" за редакцією Г. Таттар та "Енциклопедичного словника кіно" за редакцією С. Юткевича.
Автор основного фото - Marisa Rastellini.
