Марлен Дітріх поєднувала в собі дві, здавалося б, взаємовиключні іпостасі: вона водночас зайняла місце на Олімпі фабрики зірок Голівуду та в той же час була неабиякою інтелектуалкою. "Виїздка" конячки Марлен давалась в знаки. З дитинства, за ініціативи матері, Магдалена займалась музикою, гімнастикою, вивчала англійську та французьку. Хтозна, якщо б не запалення сухожилля лівої руки - можливо зараз ми знали б її як неабияку скрипальку?
І хоча на екрані ми знаємо її як рокову красуню, в житті Марлен не завжди була щасливою в коханні. Ймовірно, потяг до письменника Еріха Марії Ремарка став наслідком її виховання та любові не лише до кіно, як все-таки мистецтва розваги, а й до літератури.
Її шлюб з режисером Рудольфом Зібером вже в 1931 році став формальністю. Марлен жила в Голівуді зі Штернбергом, її офіційний чоловік - у Парижі з танцівницею. Дітріх завжди заочно, але з пієтетом ставилась до Ремарка, а після розлуки з коханцем, зустрілась вживу із шанованим письменником. Довгі розмови про літературу загалом і про поезію Рільке зокрема закріпили їхні відносини як дружні. У статусі друзів вони були щонайменше 2 роки, аж поки між літератором та кінодівою не спалахнув роман. Спершу жінка подалась за коханим у Париж, а з приходом до влади нацистів, які публічно спалювали в тому числі книги Ремарка - переконала його перебратися до Америки.
Маючи там мережу налагоджених зв'язків та власне респектабельне та сповнене всіх вигод становище, Дітріх на початковому етапі допомогла й Ремарку, якого подекуди сприймали вороже через його німецьке походження. На той час не всі були обізнані з тим фактом, що й його твори та сам Ремарк піддаються гонінням на Батьківщині. З початком Другої світової Марлен сатала рятівницею і допомогла з притулком за океаном багатьом визначним діячам кіно, літератури.
Ймовірно, у вигляді віддяки Ремарк зробив Марлен Дітріх прототипом своєї героїні, акторки Жоан Маду в романі "Тріумфальна арка".
