Один проти всіх. Реценція на фільм Гаспара Ное
І хоча назва фільму звучить претензійно в плані боротьби із несправедливістю чи щось в цьому роді, до яких на перший погляд відсилає, під час його перегляду мало в кого виникне відчуття розуміння і виправдання дій головного героя. Останнього можна назвати антагоністом і протагоністом в одній особі. Хоча схиляння у визначенні статусу буде радше до першого варіанту. Принаймні у тих, хто впевнено знаходиться поза когортою дегенератів, життям зламаних чи життям зламаних дегенератів.
До слова, питання щодо того, чи роблять труднощі із людини нормальної людину-дегенрата а чи лише стають плодючим ґрунтом для вже народженої mala herba – питання відкрите. Щонайменше у цьому фільмі.
Якщо ви трохи психолог і любите спостерігати за тим, як формується злочинець, чи, точніше, як зароджуються мотиви його злочинів, то вам краще зупинитися на Достоєвському із його Раскольніковим. Тут матимете справу із вже сформованим при чому підстаркуватим потенційним вбивцею. Наголос, як не дивно, потенційним. Якщо не брати до уваги ненароджених дітей.
Що ж стосується народжених, то донька нашого героя –мабуть, чи не єдиний персонаж, до якої можна відчути співчуття. За винятком хіба що кількох друзів, до яких навідується. … Всі як один – у невилазній бідності, у невилазній комуналці та на невилазному держхарчі. Це якщо образно.
Особливості формування відлюдькуватості та причину вічного мовчання дівчини дізнаємось із короткометражки, що сюжетно передує фільму. Тут же перед нами постає своєрідна квінтесенція результату. Замкнута, покірна та трохи недоумкувата. Повторюсь, суть фільму назва не лише не передає, але навіть формує якусь зовсім іншу. Протилежну. Можливо це був задум? Краща справа із співвідношенням "назва-суть" у приквелі фільму. "Падло".
Якщо ви трохи психолог і любите спостерігати за тим, як формується злочинець, чи, точніше, як зароджуються мотиви його злочинів, то вам краще зупинитися на Достоєвському із його Раскольніковим. Тут матимете справу із вже сформованим при чому підстаркуватим потенційним вбивцею. Наголос, як не дивно, потенційним. Якщо не брати до уваги ненароджених дітей.
Що ж стосується народжених, то донька нашого героя –мабуть, чи не єдиний персонаж, до якої можна відчути співчуття. За винятком хіба що кількох друзів, до яких навідується. … Всі як один – у невилазній бідності, у невилазній комуналці та на невилазному держхарчі. Це якщо образно.
Особливості формування відлюдькуватості та причину вічного мовчання дівчини дізнаємось із короткометражки, що сюжетно передує фільму. Тут же перед нами постає своєрідна квінтесенція результату. Замкнута, покірна та трохи недоумкувата. Повторюсь, суть фільму назва не лише не передає, але навіть формує якусь зовсім іншу. Протилежну. Можливо це був задум? Краща справа із співвідношенням "назва-суть" у приквелі фільму. "Падло".
Любителі філософії Ніцше знайдуть тут відсилання і до знайомого образу коня, смерть якого звела з розуму знаного філософа.
Головний герой, розбещувач, здатний на інцест, м’ясник, що готовий "працювати" з кониною схожий радше не на борця із системою і вже точно не на страждальця. Якщо у вашій душі і з’явиться щось схоже на жалість, то вона буде радше змішана із презирством та зневагою.
І хоча весь образ цього чоловіка зітканий із грубості, тваринних потреб та боротьби за виживання, коли таки спробувати зважитись на розуміння чи навіть зловісне "постав себе на його місце", стає зрозумілою трохи банальна і доволі суперечлива правда:
такими не народжуються. Такими стають. Зважаючи на бідність, повсюдну несправедливість та правове узаконювання цієї несправедливості –цілком передбачувано.
Соня Чорна, кінокритик
Головний герой, розбещувач, здатний на інцест, м’ясник, що готовий "працювати" з кониною схожий радше не на борця із системою і вже точно не на страждальця. Якщо у вашій душі і з’явиться щось схоже на жалість, то вона буде радше змішана із презирством та зневагою.
І хоча весь образ цього чоловіка зітканий із грубості, тваринних потреб та боротьби за виживання, коли таки спробувати зважитись на розуміння чи навіть зловісне "постав себе на його місце", стає зрозумілою трохи банальна і доволі суперечлива правда:
такими не народжуються. Такими стають. Зважаючи на бідність, повсюдну несправедливість та правове узаконювання цієї несправедливості –цілком передбачувано.
Соня Чорна, кінокритик
