Фільм Зази Буадзе “Мати Апостолів” ґрунтується на реальній історії липня буремного 2014 року. Літак з гуманітарних вантажем збивають бойовики у небі над Донбасом. Частина екіпажу гине, комусь вдається врятуватися. Питання матері, яка не може залишатися вдома під тягарем очікування і вирушає на місце катастрофи – сюжетна нитка цієї драми.

Наділивши головну героїню, мати воїна не цілком звичною біографією (вона збирає давні українські пісні), сценаристи перетворюють її образ на архетипний. Юнгіанський еталон Великої Матері містить у собі щось божественне та глибинне. У своєму дослідження про колективне несвідоме він наділяє її такими рисами, як мудрість, духовна висота, турботливе, підтримуюче. І всі ці характеристики з легкістю можна перенести й на Софію Кулик у виконанні львівської акторки Наталії Половинки. Вона акумулює в собі незламність, непереклеслювану надію на те, що син живий, беззаперечну готовність до самозречення в ім’я хоча б примарного уповання на те, що все буде, як раніше.

Вимальовування такого портрету стає доленосним, адже її історія - це історія тисяч інших українських жінок, які невтомно чекають повернення з війни тих, кого вони народили і виростили. Оповідь має всі шанси стати дороговказом для тих, хто втратив надію на повернення рідних, хто боїться того, що війна відбере найдорожчих цинічно і бездушно, залишивши їхні імена на сухих сторінках звітності про загиблих.

Заза Буадзе не впадає у спокусу виліпити будь-яку однозначність, особливо спрямовуючу сприйняття глядачем постаті ворога. Місцевий сепаратист із позивним Койот має внутрішній непростий конфлікт із самим собою, він намагається вийти із вкрай непросто ситуації - обставини з війною та сира самоідентифікація водночас ламають та загартовують. Гостре протистояння з російським командиром Орком, якого поставили споглядати за надміру бунтівним Койотом підкреслює неоднозначність місцевого мешканця у сприйнятті російсько-українська війни. Фактично, він також є умовним збірними образом населення регіону, його настроїв, почуттів, метань. Якщо відгородитися від ідеологічних моментів і глянути на його персонаж крізь призму людського, а не політичного, ополченець постає чесним місцевим із власними принципами та почуттям обов’язку. А наявність у нього брата стає свого роду перехресним сюжетним кроком до лінії з сином пані Софії.

Для Половинки образ матері, що шукає сина на війні, не є новим. Люба із короткометражки «Поза зоною» Нікона Романченка була таким само ідейними уособленнями відданості та жертовності. Люба незмінно чує у слухавці: «Зараз, на жаль, відсутній зв’язок з вашим абонентом», режисер зізнався, що намагався передати стан людини, яка перебуває на межі. Нелегко знайти емоційно більш напружену ситуацію очікування, змішаного з побоюванням. Любов і смерть часто йдуть поряд. Сльози втрати і сльози полегшення від усвідомлення, що хтось попри все живий - протилежні полюси спектру емоції Прийняття.