Фройдистський Едіпів комплекс у Кім Кі Дука набуває рис грубого натуралізму. Насамперед, в сценах, де садистсько-мазохістська схильність сина змушує його відрізати шматок своєї плоті і дати з'їсти його жінці, що так прагне бути йому рідною. Опісля слідує сцена грубого її зґвалтування. Лі Кан До запевняє, що хоче знову всередину. Туди, звідки від з'явився.

В цій сцені ми чи не вперше бачимо не лише людиноненависницькі, але й саморуйнівні нахили героя. Схоже, він ненавидить не лише весь світ, але й себе як його частину. А також частину матері, яка його породила.

Після згаданої сексуальної сцени слідують кадри з кроликом, якого матір відпускає на волю. Тим самим, якого син конфіскував в однієї зі своїх жертв для чергової трапези. Наш герой не відзначається чутливістю у відношенні як до людей, так і до тварин. Ми неодноразово бачимо його з живими ношами, якими він згодом вечеряє, запиваючи вином. Однак купленого його новоявленою матір'я вугра випускає в акваріум, спостерігаючи за ним, наче за золотою рибкою. В цьому дивному жесті - своєрідний тотемізм. Внутрішнє табу на тепле прийняття матері екстраполюється на рибу.

Як би там не було, але для кроля, випущеного на волю матір'ю-Алісою цей жест закінчується фатальністю. Наступним із життям доведеться розпрощатись вугрю. Героїня Мі Сун відрубує йому голову. Режисер годує нас черговими еротичним алюзіями, змушуючи просіяти всі кадри крізь сито відвертого фройдизму.

Заслуговують на увагу такі деталі тісної квартирки, як прикріплена картина голої немолодої жінки, в яку До систематично кидає ножем. У глядача не виникає сумніву хто вона.

І хоча з едіпівським еротизмом ми стикаємось на початку фільму, ближче до його середини за відносинами героїв можна спостерігати як за ідилією солодкої парочки. Різниця у віці видається не такою вже й кардинальною. Та це не скасовує порочності зв'язку.

Ми не будемо розкривати всіх карт драми, обмежившись лише спробами покопирсатись у підтекстах, якими стрічку наповнив режисер. Повчальна гра, яку затіяла Велика Матір - розкривається нам лише ближче до завершення фільму. Тут смерть переплітається з наукою любові, а любов перекреслює черствість.

Нагадаємо, "П'єта" - іконографічна традиція зображення сцени оплакуваня Христа Дівою Марією. Тут нема інших - Марії Магдалини, Іоана Богослова, Саломеї... Особливість "П'єти" - перебування у просторі картини лише двох постатей, матері і її розіп'ятого сина, які символізують два начала - життя і смерті. Найвизначнішим майстром, який перемістив цей сюжет у мистецтво є Мікеланджело Буонаротті, він надав йому рис високого гуманізму, притаманного північній готиці.

Лі Кан До на початку фільму - це той, хто зичить гроші і вимагає вдесятеро більше. За неможливості повернення - відрубує руку боржнику. Наприкінці фільму - це зламаний і вже не черствий, той, хто відчув любов, він готовий подарувати можливість кожному зі своїх "довжників" продовжувати грати на гітарі обома руками. Дозволимо собі припустити, що йому відкрився сенс рядків головної християнсткої молитви. "І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим".

Завершимо цитатою з фільму.

- Що таке гроші?

- Гроші - це народження і смерть всього. Любов, честь, насилля, злість, ненависть, ревнощі, помста. Смерть.