Не зважаючи на своє польсько-єврейське проходження, Роман Полянскі у своїй творчості притримувався принципу поміркованого дистанціювання від батьківщини, віддаючи перевагу непричетності, тематиці універсальних істин та екзистенційного пориву.

Народившись 1933 року у Парижі, де провів раннє дитинство, згодом разом з батьками перебирається до Кракова. Але 1939 рік приносить зі собою початок війни. Німеччина нападає на Польщу. Гітлерівці поступово розгортають свою страхітливу за масштабами і всюдисущістю євгенічну кампанію. Матір режисера гине у концтаборі, туди ж запроторюють і його батька. Хлопчику вдається втекти з краківського гетто напередодні його погрому. Малий Полянські кочує ближніми селами, час від часу знаходячи пристанище у родинах католиків.

Ударом для дитячої психіки стало й те, що у віці 8 років він потрапив до рук групи нацистських солдат, які в якості розваги влаштували стрільби, використавши хлопчину як живу мішень.

Не досягши навіть підліткового віку, 12-річний майбутній режисер йде працювати на вулицю, продавцем газет. Кожну вільну хвилину присвячує пошукам у сфері кіно. Вже тоді він закріпив у собі звичку дивитись щодня бодай один фільм.

Згодом пережите, ймовірно, стане поштовхом до обраної ним теми кінодосліджень. За словами одного відомого кінокритика - це тема "психічного зрушення, що веде до насилля і самознищення". Режисера також характеризують як втікача від ідеологій. Комуністичної, ліволіберальної європейської, зрештою, американської. Таким втікачем він йде, точніше, біжить по життю. Та чи не перетворився він сам у калейдоскоп цих втеч на основний об'єкт уникнення? Втеча від самого себе.

У його фільмах садомазохізм чередується з фатальними поривами, а меланхолійно-романтичні стосунки з легкістю можуть замінитись фізичним знищенням. Зло в його картинах постає в образі окремої сутності. Воно - хамелеон і водночас обмануте ілюзорністю зовнішнього світу внутрішнє око.